Багато поглядів,які мов струм по тілу.
Багато посмішок, як в серце та стріла.
Були щасливі ми й кохати ми хотіли,
Та ненависна доля любов не зберегла.
Я більше не засну разом з тобою
Й тим більше не проснусь я на плечі твоїм.
Навіщо залишатися собою,
Коли для мене став ти вже чужим.
І не повірю я в безглузде це кохання,
Яке принесло тільки страх і біль,
Воно подарувало сльози і розчарування
І сипало на рану мені сіль.
Я пам"ятатиму твої блакитні очі,
Я не забуду усмішку твоїх ніжних губ,
І в пам!яті залишаться оці безсонні ночі,
Я відчуватиму на тілі ніжність твоїх рук.
Та ти далеко, ми уже не разом
І ти пішов, та й я не зберегла
Любові, що була для нас алмазом,
Усе пройшло і з спогадів лиш тьма.
