Велике місто
велике місто - нема куди втекти -
так шумно, тісно.
всі люди різні - собі гуляють,
один на одного уваги не звертають.
сумні обличчя, погляди скляні -
хороше щось в думках у них, чи ні?
коли погано зробиться, впадеш - "що з вами?" -
не почуєш,ні!немов живуть на світі лиш одні!
за себе кожен - наплювати - "хто ті інші?",
"яка різниця!" - виживає хто як може!
був теж таким.
з людської маси не відрізнявся я нічим.
немов та річка, що по-колу рухалась.
день за днем, одне й те саме.
до часу, коли Ти увірвалась
у річку мою.
збурлила, спінила, береги пропали
і в іншому напрямі ми текти почали.
на зустріч новому, прекрасному.
так легко, добре, такий як є з Тобою.
когось вдавати не потрібно -
все просто і чарівно
***
Тільки тобі
Не потону в швидкому світовому вирі,
коли у серці почуття кохання щирі.
і ловлячи момент щасливий,у очі дивлячись красиві,
я відчуваю,для кого жити маю,про кого піклуватись,дбати,
себе усього віддавати,
кому все світло і тепло душевне дарувати.
у очі дивлячись красиві,я розумію-
крім Тебе,більш нікому
усе це дарувати я не смію.
***
Лиш Ти і Я
Мій особистий світ поринув у глибини бескінечного кохання світу.
Його простори велечаві спокійно й врівноважено ведуть туди-до центру,
де мир і благодать.
Призупиняється тут час,
стає розміреним і ясним.
І вже не оглядаєшся назад.
І тільки впевнені ти робиш кроки своєю гордою ходою.
І стиснувши в руках тендітне щастя,
ти стрімко в небо поглядом сягнеш.
І тільки ми одні в цілому світі є,
а інше все нехай ще зачекає.
***

От виникає у більшості людей, таке питання:
Для чого ми на світі існуєм?, За що нам така мука?
З моєї точки зору, людина живе на світі для випробування,як усім відомо
нам дав його Бог. Але для чого це випробування?
Якщо таке випробування призводить до самогубств, вбивств, насилля і т.д.
Але яке конктретно випробування є страшним та тяжким?
На першому місці із випробувань це "Любов". Деякий відсоток людей невірить в любов,
пояснення тут одне: Той хто незміг ще найти ту людину та багато раз помилявся у наслідок
получивши лише страждання, та перестають вірити в неї. Для одних це кінець, для інших це аж ніяк
не кінець, а починають жити тільки в користь собі, таких людей ми можемо назвати Самолюбами.
Ці страждання в цих непростих стосунках існують лиш тому, що немає ідеалу, все одно як би людям
небуло разом добре, завжди найдеться хотяб один мінус, ізза якого в гіршому випадку люди розходяться або через ревність доходить до фізичної розправи
та починають шукати ту людину в якій немає тих мінусів, яких вона пізнала в попередньому партнері.
Інколи в наслідок людина неможе найти кращого партнера за попереднього, але коли усвідомлює що вона
кращого ненайде, робить спроби повернути все назад але незавжди це доходить до мети.І тоді людина починає страждати
та критикувати самого себе та розуміти які помилки вона зробила але з часом все проходить але й незавжди воно проходить
без наслідків...
Основною думкою є те, що людинна повинна прожити це життя стараючись менше взяти гріхів на душу.
Той хто пройшов це життя по правилам релігії як належить, то як нам Відомо усім тим людям ворота у Рай будуть відкриті...
Але на цей час мало хто дотримується того. Більшість людей чинять гріхи та забувають про них.
Тому що через усі проблеми людина починає розчаровуватись у самому Богові.
Думаю одна із цих думок виникала у вас самих!:
-Чому Бог допустив таке? -Чому Бог необерігає нас від нещастя? -Взагалі Бог існує? -Я неможу вже так жити допоможи Господе!!!
Ці питання виникають у кожної другої людини кожного дня.