Ілончик: хотеть не вредно!)

Ілончик: здогадуюсь,але не впевнена...))

Ілончик: дуже приємно,дякую)
цікаво від кого це)

Ілончик: приємно)

Ілончик: привіт)))

Ілончик: дякую))***

Ілончик: ...дякую..але я так не вважаю))

Ілончик: мм...дякую,але це не правда)

Ілончик: не знаю хто це,тому не можу сказати теж саме...
але дуже приємно))

Ілончик: все...я знаю де ти живеш...ми прийдем до тебе...жди))

Ілончик: № 2
ну ти ж сам почав про це говорити))

Ілончик: тоді мене проб"є на історію))

Ілончик: жду на вихідні))

Ілончик: да № 1 приїжай))

Ілончик: хах...ти перш побудуй ту баньку,а потім нас запрошуй!!))

Ілончик: ага..я вже дуже заскучилась))

Ілончик: +1)хаха...

Ілончик: хаха....не в тєму))

Ілончик: ні...це був листопад...прохолода тоді вже відчувалась))

Ілончик: ну не дуже то й давно)))

Ілончик: от..вже краще)))
сумую за тобою мій анонімчик № 1..)))*

Ілончик: ага..багато я з цим анонімчиком пережила))

Ілончик: нажаль тебе № 2 з нами не було))хаха..

Ілончик: № 1
а ти згадай ніч...Замок Люберта))
ну тоді ми людей лякали,а потім вони нас..хахах))
ти пригадай..привед..корона...аа???))))

Ілончик: хах...))

Ілончик: анонімчику № 2 ..я знаю хто ти)))

Ілончик: ага...+ ми тоді ще гопоту включали,і людей лякали))хахах....

Ілончик: хахах)))