Часто нам кажуть - необхідно підійматись і знову йти далі.....а що, коли, підіймаючись ти знову падаєш?...навіть краще сказати - тебе штовхають....от що тоді робити?..теж вставати?...ну звісно....куди ж без цього.....треба-треба-треба....!!! тільки мало хто знає як це важко....як важко реабілітовуватись після того як тебе розчавили,розтоптали....зрадивши....це нестерпно....ти нічого не відчуваєш....лише біль,туга і сум....туга,звісно за тим що було...ти знову, лишаючись на самоті згадуєш...переживаєш ті ж моменти.....а заради чого??? щоб себе помучити??? багато хто думає так.....але для тебе - спогади - це єдиний спосіб хоч на хвилинку повернутись у минуле....у час,коли ти ні про що не задумувався....у час,коли все було добре....ти повертаєшся у світ,де були лише ви....удвох....і більше нікого....вас не цікавили думки оточуючих,їхні осуди чи захвати.....вам просто все одно....ви удвох - і це найголовніше....це був ваш світ....
Але от з часом все почало різко змінюватись....ви почали холонути один до одного....і згодом взагалі ваші серця покрились памороззю....на прощання ви кинули один одному декілька образливих слів.....і все....кінець......він це швидко пережив....знайшов собі з часом іншу....а ти?....а ти сидиш...ридаєш....згадуєш....бо любила....дійсно любила.....любила так,що аж дух перехоплювало....він був для тебе всім.....способом життя....повітрям......але в один момент цей доступ повітря перекрили......і ось ти думаєш....намагаєшся розібратись....знайти причину....адже ніхто і нікому нічого не пояснив.....в голові у тебе пролітають варіанти розвитку подій....але.....це лиш здогадки...ніхто тобі вже не відповість....і не розкриє страшну правду....
Зараз ти відчуваєш себе так,ніби тобі переламали все тіло....і на світі лишилось лише зло....з часом ти виходиш з цього стану...тобі стає легше....старі "помилки" ховаєш далеко-далеко в душу...щоб ніхто не зміг туди дістати....і живеш....для себе....і вроді все добре....але.....дуже швидко ти помічаєш що нічого не відчуваєш...нічого не можеш відчувати....тобі просто все одно....поруч тебе знаходиться людина,яка тебе любить....бере тебе за руку.....цілує....а ти.......ти не можеш відповісти взаємністю...адже ти нічого більше не відчуваєш...таке враження ніби у твоєму тілі розірвався нерв,який підповідає за почуття.....точніше йому допомогли розірватись.....тобі важко.....це знову тебе тривожить....кожного вечора ти налаштовуєш себе на краще.....придумуєш ідеальне життя......але вдень все змінюється.....інші думки,інші емоції,інші проблеми.....
ти розумієш що треба змінювати свій спосіб життя заради досягнення успіху.....але тобі важко...адже ти не вся....тебе лише частинка......і для повної віддачі життю тобі необхідна....друга половинка....яка у всьому буде тобі допомагати,підтримувати.....яка просто буде тебе доповнювати....і ви не будете вимагати від життя більше ніж ви маєте.....вам буде достатьо свого маленького світу....свого маленького всесвіту....де є лише ви....удвох....і ніщо не зможе зруйнувати ваш маленький всесвіт...ніщо....адже це ВАШЕ.....