от сидиш..і думаєш..про неї...згадуєш всі моменти які пов'язують вас...і не розумієш одного що робити далі....чого очікувати?..ти намагаєшся для неї зірку з неба дістати при необхідності..а вона...спершу радіє,відповідає взаємністю..а згодом знову віддаляється...не розуміючи навіщо вона це робить....
вона задумується теж над питаннями..різними...але не все здатна зрозуміти і відчути....можливо їй необхідно щоразу переконуватись у його коханні...хм..але навіщо?....якщо ж вона йому довіряє...то повинна просто відпустити це все на вирішення почуттям...але ж ні..вона думає головою...ще й саме тоді,коли треба думати почуттями..слухати своє серце....
він це зрозумів раніше....і тому він щасливий....але на 50%...тому що інша половина знаходиться у неї...саме ця половина,яку вона повинна віддавати...йому...доповнювати його....жити заради нього.....відчувати його....вона це зрозуміє...обов'язково зрозуміє....з часом....їй просто треба звикнути до думки що зараз їх буде двоє....і це їхній світ...якому не повинні заважати думки інших...якому не повинні перешкоджати інші люди....світ,де є лише він і вона....у них все чудово....лише кохання і взаєморозуміння....їхня маленька частинка великого Всесвіту....
звісно..спочатку буде важко...але пройшовши цей важкий та тернистий шлях вони зможуть нарешті сповна насолодитись митями,які проводитимуть разом....і їм буде просто пофіг на інших...адже це буде їхнє...це буде їхня маленька частинка великого Всесвіту........))