не питай мене чому сумую- я кохаю тебе, і зроблю все щоб ти була щасливою. і тому я досі спілкуюсь з тобою, знаючи що без мене ти такою не будеш. та також я розумію що і без нього ти не будеш так посміхатись.. і знаю що виною тут не лише твоя мати, а ти не сперечайся- можливо мені це видно краще ніж самій тобі.. а мої сумні думки то дрібниця, ще менша ніж загублений телефон, я не хочу щоб ти за таке переживала.. намагаюсь по максимальному звузити наше спілкування до друзів, щоб ти не брехала йому..бережи його, і не ображайся на нього за неувагу.. просто час від часу вказуй йому на помилки, прямо в обличя вказуй, всім потрібно на них вказувати, адже якщо вчасно не вказати, то можна втратити щось дороге, я втратив, і колись змирюсь з цим.. головне щоб ти не сумувала ,і раділа життю.. і знай що я завжди поруч, навіть коли поїду буду поруч, і вибач за минулі і можливі майбутні зриви, просто трохи важко..щоб я тобі не сказав, що б не зробив, я все одно твій.. і я справді ні в чому теббе не виню, і ти будь-ласка не вини себе, мене, його.. якщо я тобі потрібен, ти просто скажи, і я виконаю БУДЬ-ЯКЕ твоє прохання..ти просто скажи прямо.. твій я.. і ні, я не ховатимусь... хіба що за окулярами..