Я працював у центрі міста, робота в мене була не важка, і багато вільного часу, тож я частенько бігав покурити. І ось на одному з таких перекурів, я звернув увагу на двох дівчат, що пройшли повз мене, вдягнуті в середньовічні плаття, й у важких стілах, з довгим розпущенним волоссям, у однієї темним а в другої світлим. Вони помітили мій захопленний погляд і посміхнулися, мені аж подих перехопило коли власниця довгого, розкішного, світлого волосся, подивилась мені в очі.. тоді я вперше її побачив..
Вдруге я їх зустрів, коли сидів з друзями у парку і наспівував якусь пісеньку під гітару, вони сиділи недалеко від нас і розмовляли, п'ючи щось з бутилок. Я не міг ні на чому зосередитись, очі весь час повертались до Світлої,як я її прозвав.. Її волосся, розвиваючись на вітрі, було схоже на крила, губи без помади,яку я ніколи не любив на дівчатах, були такими соковитими, і спокусливими, очі.. очі я ніяк не міг запамятати, вони змушували одночасно і сумувати, і нестримно радіти, і як би там це не звучало, та в них хотілось тонути..
Через деякий часдівчата пройшли повз нашу компанію, я панічно намагався вигадати як познайомитись із ними, та в мене ніколи не було рішучості для цього, та мені допоміг друг - "а ви нас не пригостите випивкою?" - запитав він, і вони пригостили, і якось за розмовою залишились із нами.. я спочатку боявся рота розкрити, і тим більш дивитися в їх сторону, та по троху звикся і познайомився з ними. Її звали Анею.. після знайомства я з другом провели їх на зупинку, і навіть номерами обмінялись.. так ми й почали наше спілкування, я сприймав її як цікаву особистість, мені хотілось дізнатись якомога більше про неї.. ми часто бачились, разом гуляли, та я виглядав ідіотом, як і зазвичай виглядаю, бо не знав з чого почати розмову, чим її зацікавити, і поки мені приходило щось в голову, то розмова з друзями вже протікала на всю..
Жила вона в сусідньому місті, а в нас навчалась, тому більшість розмов в нас проходили по телефону, що не раз бісило друзів - як це так, я гуляю з ними а балакаю з кимось іншим по телефону)) загалом мені з нею було цікавіше ніж з ким би то не було
Якось я поїхав з нею в її місто, просто погуляти там з нею, там ми багато ходили, сиділи балакали, загалом скучно не було, та прийшов час їхати мені до дому. Вона мене провела, посадила в автобус... і мене накрило. Я зрозумів що не можу просто поїхати , не можу повернутися в своє місто, місто в якому її нема.. і заплакав, досі не можу пояснити чому плакав, просто нахлинув розпач, що втрачаю її, а з нею і себе, хоч я й не так добре її знав щоб закохатись, не знав майже нічого про неї. Та місто, моє місто яке я завжди любив, здалось мені жахливим, просто тому що в тому місті не було світловолосої, майже незнайомої дівчинки, яка стала раптом найріднішою..
Після цього ми ще багато разів з нею спілкувались, та мені здавалось, що вона віддаляється від мене.. я сумував, ми все рідше зізвонювались, і якось я дізнався що вона знайшла собі хлопця, я з ними бачився кілька разів посміхався і їй, і її хлопцю, та мені хотілось кричати від болю втрати, та я цього нікому не показував, навіть друзям розповідав що вона мені не подобається.. ходив у масці байдужості, сподіваючись що вона приросте, та пройшов рік, ми майже не спілкувались, та я не міг забутися.. я зустрічався з дівчатами, казав їм що кохаю, та цілував з відкритими очима, бо закриваючи їх я думками цілував ЇЇ...
Пройшло ще близько року, протягом якого я взагалі з нею не бачився і не спілкувався, та памятав, сумував, кожного дня я ловив себе на тому що проводив пальцями по фєнічці яку вона колись мені подарувала.. сни.. іноді вона приходила в них.. така жадана, і далека.. я знав що вона живе в моєму місті, зі своїм хлопцем, іноді їх бачив, та споглядав з далеку, і боявся що вона мене помітить.. та якось ми зустрілись....
Вона була щиро рада зустрічі, і запропонувала якось зустрітись, посидіти, побалакати, я погодився із тремтівшим серцем та відводячи очі в сторону, боячись що вона побачить все них.. Зустрічі я чекав із нетерпінням, і боявся, знав що вона прийде з хлопцем і сподівався що я достатньо вмію приховувати свої почуття..
Ми не погано посиділи, розмовляли про всіляке і я зміг навіть не дуже часто дивитись на Аню. На вечір вони запросили мене на вечерю, ми посиділи, я дізнався що вона готує бездоганно, і це було ще однією краплею в моє серце..
Через кілька днів, я вночі сидів в інтернеті, і побачив що вона в онлайні. Запитав чому не спить, вона сказала що хлопець в києві, і їй не спиться. Я одразу змусив її одягатись і виходити на прогулянку, і нехай мене вважають останнім козлом, та я радів тому що вона сама.. Ми сходили на каву, гарно порозмовляли і я провів її до дому.. Насрій був неймовірно гарний, я радів і плювати мені було що це звичайна прогулянка..
Після цього ми почали спілкуватись, багато спілкуватись.. Я став її найкращим другом, та хотів значно більшого. Так, такий от я виродок, мріяв щоб вони розійшлись і вона була зі мною..
Вона вчила мене танцювати танго, і коли наші тіла були поряд, вона дивувалась чому мене так коробить, збивається дихання, тремтять руки..
Ми багато гуляли разом, і якось я її запросив в ліс, ми багато ходили, блукали, мені в ній дуже сподобалась її витривалість,я завжди любив багато ходити, і виявилось що і їй це до вподоби.. натрапили ми на поляну біля річки, заляту сонцем, між річкою і лісом. Навколо неї росли високі кущі, що придавало видимість острова, відділеного від усього світу.. Ми вирішили там відпочити, лежучи у високій траві, мружачись від сонця, ми дивились в очі, посміхались і розмовляли. Ці неймовірні хвилини назавжди залишаться в моїй пам'яті..
Через деякий час вона зірвала травинку, і почала мені розповідати, що є такий спосіб загадувати бажання, коли думаючи про це бажання, починаєш зав'язувати вузлики, не рахуючи їх, і потім коли вузлики нав'язані, перераховуєш їх, і якщо їхня кількість парна то бажання здійсниться. Я й собі почав зав'язувати, думаючи лише про її губи.. кількість вузликів і в мене і в неї була парна. Аня запитала, що ж я загадав, та я не зізнався, скинувшись на те, що тоді не здійсниться. Та вона подивилась мені в очі і тихенько сказала, що схоже на те, що в нас однакове бажання.. В мене аж в очах потемніло, та я не міг повірити в таке.. Я піднявся, пройтись навколо неї, щоб вона не бачила моїх очей, та намагався не думати про це, та вона була наполегливою..
І я її поцілував..Поцілував обережно, лише на мить торкнувшись її солодких, переповнених гарячої крові, вуст.. І відчув запах, запах, який я запамятав на все життя, запах її шкіри, який весь час акумулюється розкішним волоссям, аромат шоколаду, та ніякий шоколад не зрівняється з цим ароматом, який не сховати ані духами, ні змити шампунем..
Під час поцілунку я раптом зрозумів, що ніколи не посміхався по справжньому, моє серце ніколи не билось на повну, і не зрозуміло як я взагалі раніше жив, не знаючи щастя, не дивлячись на світ повністю, і раптом все стало простим і яскравим, і серце забилось в неймовірному, танцювальному ритмі..
І враз все скінчилось, я згадав що в неї є хлопець, що вона аж ніяк не зі мою.. поцілунок длився одну мить, і хоч я відчув що її губи мені відповіли, я бачив між нами стіну.. Аня все зрозуміла без слів, і ми вдали вигляду що нічого не було, посидівши ще якийсь час, ми вирушили до дому, я її провів, і поплівся стомоений до себе, роздираємий двома протилежними почуттями.. та ми й надалі багато спілкувались, гуляли, мріяли..
Ми часто ходили один до одного в гості, пили каву, чи сідр, який обоє обожнювали.. І так сидячи якось в мене, ми пили сідр, та кормили стаю голубів з підвіконня, розмовляли про різні дрібниці, як раптом знову поцілувалися.. цей поцілунок був довгим, терпким і солодким водночас, повним почуттів.. Незбагненно високо ми літали під час цього поцілунку, її волосся золотом стікало по мому обличчю, несамовитий, шоколадний аромат її шкіри здавалось огорнув мене повністю..
Та коли ми прийшли до тями я знову згадав що в неї є хлопець, і хоч вона вже не раз мені на нього жалілась, мовляв розлюбила його за ігнор, за те що нема почуттів, та взагалі уваги від нього, але він усе одно залишався її хлопцем, який спав у її ліжку, який цілував її губи, який обнімав її тіло, який врешті решт дихав її ароматом.. і вона помітила в мені це, і розповіла тоді причину чому вона й досі з ним.. причина була досить серйозною, і дійсно не давала їй на якийсь час права вибору.. вона пообіцяла що покине його коли розрішиться ця проблема, і хоч як мені було важко в це повірити, я змусив себе прийняти це, і пообіцяв чекати її, що роблю напевно й досі..
І після цього життя стало ще цікавішим, ми проводили разом кожен день, їздили по містам, і в одному місті, в нас була улюблена кав'ярня, де нас прозвали вже постійними клієнтами. Ми ходили по секон-хендах, і обирали один одному одяг, їздили в потягах, багато сміялися, іноді й цілувалися.. І тільки по вечорах мене пронизував глубокий сум, тому що мені приходилось проводжати її до хлопця, який й досі залишався з нею, і перед яким я відчував вже вину, та заштовхував її як най далі. Я не розповідав їй причин цього суму, не хотів щоб і вона переставала всміхатися.. ми помітили що іноді вгадуєм думки один одного, що нас дуже тішило, багато фотографувалися, мріяли про спільне майбутнє, та просто раділи життю..
Та в кожної історії є свій кінець, і в цієї він не казковий... помилка..