Брак, мого повітря у легенях
Рак, ще живого й ледве зрячого.
Як вічна, тупа куля у скронях.
Як безтілесна, презріна анатомія ледве живого.
А значить ознака вогню,
У проміжках часу, відсіяного піском - сну.
Ти мій сердечний спазм
Який мене душить
Ти моя тайна в пітьмі
Яка мене згубить
Ти мій тромб у судинах
Інфаркт міокарда
Що так солодко здавався
Від кінця до початку
Від розтрат, до спільного завдатку.
