стихи

по просьбам :

Нитка, якою все зшито, складається з бусин
буси-не просто бісер, вони-пшениця
страх і любов проростає по венах житом
там, де посіяна була зрада і ницість
ґрунт стає пеклом, а пустеля-ґрунтом
дощ кам"яним градом розбиває шибки
Моя порада, люба:тікай подалі

плутай стежками сліди, збільшуй швидкість
Розбивай собі губи об мертві обличчя
прасуй чужі сорочки, зшивай самотність
терпко вином серце в тобі залите
хочу торкнутись губами до твого носа
почути реальність морди твого звіра
мабуть вартує того, всередині скоро осінь
кований меч натрапляє на лезо рапіри
бій не буває чесним, кров бо червона, не біла
люди з лицарською честю зараз дебіли.
все, що буде, статися мусить.
нитка, якою ми зшиті, складається з бусин
нитка, якою ми разом, розхитана зовсім
руки, що лізуть у душу, трапляють у постіль.

під шпалери

заховай мене віршем під шпалерами
щоб усі, хто до тебе приходить
завмерли
і раптово побачили
крізь стіни
шрамами
що такої,як я
і з такими ранами
тобі не знайти
ніякими сімейними станами
і чорними прозорими екранами
не замінити.

що кожна мить,
і навіть всі миті
які не знайшла ти
вже змиті
під душем чи у ванні
подихом злиті
останнім
і вкинуті в вічність
твого безмежного
чекання.

Запам"ятай мене такою-
бажаною, палкою, молодою
бо скоро зима,
і я скоро
зупинюсь на тому,
що буду зовсім
небажана та непотрібна
людям
які вважали себе
моїми застудами
або гастритами

або ще краще
буду збита
з цілі моїх днів
тими, хто впав,
піднятись не вмів
повзе, кричить
інколи переходячи
на спів
чи шепіт

а ти покидай свій сарказм
і безпробудний регіт
і можеш жити далі
крізь віків скрегіт,
але виріж мене з себе,
як розгаданий ребус.

і заховай мене під свої шпалери,
щоб усі, хто будуть в тобі,
так само померли.
кстате, у меня есть один стих на русском :

мое белое тебе черным
отсвечивает сквозь тени
трубки телефонной
мои руки сжимают пепел
тебе не понять его
ни за что на свете
Мои знаки бывают часто
не такими уж и простыми
просто надо тебе здесь признаться-
я не пишу стихи по стилям
я не пишу их даже по мордам
я их пишу по стенам больницы
и так боюсь сквозь чужой покой
перестать тебе сниться
такое.
nektome.blog https://nektome.blog/ +7 (927) 2893774
| Комментариев: 2
    Новых комментариев: 0
  1. Комментариев нет...
  1. nektome.blog
  2. YaSSon
  3. Блог
  4. стихи
  5. Негативные комментарии
Негативные комментарии