Я от заварюю в кухні питво і мене осяяло: 
Я прожив, прожОг це літо чи рік даром! А чого? 
Бо в мене немає ні одного мобільного відео з хрущами! 
НІ-ОДНОГО! Хоча б жуків-Оленів би зісняв чи шершня врешті-решт, але я профукав. 

Що ж робити? Сьорбнути кави, затоптати кексом і спланувати. 
Так!.. 1. Відзняти відео про хрущів. Два. Пару штук. 2. Відзняти відео із шершнем 
а) шершень щось хаває, б) шершень шукає нору…в) я ганяю шерш… 
3. Зняти відео з жуками-олЕнями: шлюбні танці, змагання жуків за самку 

В дитинстві я дуже любив встати раніше…(в принципі я завжди рано вставав, годин в 7) і піду чорнокленки трясти, позбираю в банку з одного кленка, потім, на другий кленок. Трьох кленків вистачало (в крайньому випадку, під кінець чи на самому початку сезону, я тряс молоді каштани). 
І несу я тих хрущів до курей, по дорозі послухаю як вони, хрущі – шарудять в банці, кину пару жуків щоби кури в масовку збилися – а тоді і всю банку витрясу серед подвір’я. Звичайно штук 5-7 встигали текти. 

Так я робив, поки, одного літнього дня – одна курка не закричала скаженим криком і не почала битися і пригати як в пеклі побувала. 
Виявляється, вона ковтнула хруща ціляком – і він крилами розпоров їй трахею. 
Курку ми швиденько зарізали, але більше я не носив хрущів цілими жбанами. 

Хрущі – це не тільки вишні. Це їх розмазані соки на лобовому склі камазу, водій якого підвозить тебе додому. В той час, коли ти їдеш 8 травня із Сум в Ромни, щоби 9-го святкувати день Перемоги з корешем Антоном, в тих же Ромнах, і не знаєш чим добиратися далі в 19 чи 20 годин вечору – мене підбирає водій камазу, і ми з ним весело спілкуємося про літо, воду, про хрущів і красу місцевих сіл. 

Хрущі – це також, зустріти цього ж водія, в Ромнах… так – 8 травня, добираючися із Сум в Ромен (а їхати далі не знаю чим, в 7 чи 8 годин вечору), щоби 9 травня святкувати із корешем Антоном день Перемоги в тих же Ромнах. І знову ми говорили з водієм про жизнь, «про случай», про кишки хрущів на лобовому склі камазу і звичайно-же – про красу місцевих видів і сіл. В кінці, він навіть не взяв з мене грошей: 
- З своїх не беру!.. – Посміялися і наші дороги розійшлися.