Пісні розійшлися. І тепер вони ходять самі
Їх дні в роках опечатані. Ніщо нікуди не ділося. Воно залишилося там: Я зі своїми бідами і чарами, кожне знайомство, кожний візит і вихід; в чому були вдягнені, як пекло чи смалило морозом або на вітрі, запах вимитого волосся і вид зім’ятого одягу; що куштували, що пили, хто кого пригощав, годував, пестив.
Свої враження, свої теми – написані мною вдоста, що хотілося – розкрив, про що думалося – нафантазував. Далі – жухла трава, листя торішнє і пил, шум транспорту, гомін оточуючих, предмети побуту, старий чорнуватий сніг, брудний лід, дощі і мокрості – калюжі чи ями з брудною водою.