В ній є пару загальних папок – які значать більше як певну особливу атмосферу, навіяний колективом, єдністю інтересів та взаєморозуміння: фото моєї групи, справжньої – бо моя Рідна 013та – проіснувала 2 роки та була приєднана до подібної 014ї; фото літстудії – це мої перші відчуття та досвід перебування з колегами та однодумцями по діяльності, хоча іще мало чого прагнув, не бачив цей процес як координатор – на це, для цього в нас був керівник; також, на поки остання папка – звісно фото з Антоном, «дєло». Це святе.
Ну а решта – з таких фото, які можна переглядати окремою підбіркою і відчувати – як ти жив, відчувати дух часу, втілені сподівання та утікши радості, або відчуття гіркоти – від різкості та наглості певних обставин. Та всі моменти тут – вони потрібні мені, заслужені мною, для більшості їх – Я доклав щирих виправданих зусиль, щоби вони відбулися, деякі сталися по наводці інтуїції і належності «має бути». Щасливий їм і навіть деякі з них – дуже, дуже надихають
Чому, до неймовірності – прийшлося роздрукувати одну – щоби цей вид бачити постійно: S.P.Q.R
Деякі фото – іще не «здійснилися», їх цінність для культурної історії іще настоїться, ну звісно – я бачу і вірю в їх потенціал.
І дуже ціню, як оце мале колективне фото з фестивалю Юджин-Фест 2017
Багато інших фото – значимі більше для себе: деякі до болі – що аж не хочеться на них дивитися, а як дивлюся – позитивно страждаю, зсередини. Через болі, депресії та шок набуті ці моменти.
Всі – заслужені мною, всі – щирі, до більшості них – Я прагнув, до багатьох – приплив, проплив по шляху обраному мною, Течією.