Ким уготовано, ким велено – не ясно. Я пробував вияснитичерез тип-Всесвіт: 

акумулював, говорив і висловлював свої просьби в йогосторону; Всесвіт – Байдужий, а тому завжди дає і Він дав – але повів себе якхтива скотиняка, глумлива і зверхня істота: як було описано прикладу ради вмоєму дописі «Нікополь б’є Гора».

Звісно – це не Гор, Гор – Співтворець, один із, а Я пробувавсам Всесвіт, пробував як міг, як мені було доступно по уму  хотінню. Збочена істота.

Звісно – ніщо не однозначно, зате тепер Я знаю – що Всесвітмає «сторону», я знаю його сторону, рису характеру.

Годі. Поки що Всесвіт Мовчить, а те що він мені проявляє,дає, «каже» - хоча і одразу відбувається, але… скосопизжено, «хуйово». Ні, Япас! Мені не статеве важливе – а спів душевне, розуміння, спілкування,взаємозбагачення, людське, благо-чесне.

З ким далі розмови, до кого і далі Молитви,молитви-пробники?

Холодний космос, попри свою безжальність, хіхікає з могоанекдоту. Але Космос – це «Лід», це утримувач, не про нього розмови будуть, нез ним.

Моя людська суть хоче, звикла до якихось молитвеннихрукоскладаннь, думок-звернень, вишніх «образів» - це нездорово. От я і стараюсянівелювати ці звички, благальний гул в голові, коли щоразу ні з ким, невистачає сил і знання на біди і вселенську тугу.

Довкола достатньо всякого, але це ті самі образні «ідоло-поклонства»,ті самі дороги.

Моя Сутність задала мені, собі все і холодно там чекає,захована за свідомим. Все вже вирішено в передбачено.

Якщо мені дано були Суми – вони в мене є.

Дано були Київські подорожі, все те, що я мав з 2013-2020 –воно в мене було, прийшло і настало, з усіма відкриттями, знаками, печалямизаодно.

Я не знаю як воно буде – і тому ні разу не турбуюся за це.

Дано буде – І буде, і дасться, і все відкриється іполучиться

Живемо і чекаємо, на момент.