Цікаво переглянути персональні сторінки у популярній мережі ВК. Скільки всього можна там побачити – найчастіше в поганому спектрі. Соціальні зв’язки руйнуються, від людей тільки те й залишилося, що біологічна приналежність до людського виду. "Homo sapiens" - занадто гучні слова. Де ж особистості, індивіди? Є звичайно, але як же їх мало насправді.
На що ми проміняли спілкування вживу, прогулянки і розмови за чашкою кави? На стілець і ноутбук. Але якби це було лише засобом спілкування – все ж навпаки. Саме тут часто зводяться нанівець стосунки з друзями чи просто знайомими. Через коментарі під фото, через репости чи статуси. Навіщо люди взагалі їх ставлять? Звична річ побачити на стіні запис на кшталт «Можна пробачити все, але не зраду». Всім, а особливо тим двом кого це стосується зрозуміло до чого ці слова – він зрадив, вона тепер страждає. Але навіщо це публікувати? Люди не стали більш відкритими, просто більш дурними.
Хочеш виразити почуття - зроби це в очі людини, котрої цей репост конкретно стосується.
Хочеш отримати підтримку – знайди її в справжніх друзях, а не в тих п’ятистах, з котрими ти практично не спілкуєшся.
Хочеш завдати болю – май сміливість дивитись при цьому в очі людині, а не ховатись за екраном.
Хочеш поговорити – подзвони, хочеш забути – то не пиши про це.
Хочеш проявити себе – зроби зусилля і напиши щось сам/сама, а не використовуй чужі думки сумнівної якості.
Сварка – напружена розмова – і відразу записи на стіні про страждання чи навпаки байдужість. Знайомий ланцюжок подій? Замість того, щоб вишукувати у ванільних групах влучну картинку, краще обдумати ситуацію, якимось чином вирішити її. Або навіть просто поспати)
Ми втікаємо від реальності, кидаючись у руки новому, незмінному другу – мережі, губимось в ній, заплутуємось між реальністю і віртуальним світом, важливим і другорядним. Але, нажаль, страждає через це насамперед реальність. Хіба це цього вартує? Треба мати мужність, щоб визнавати власні помилки, признатися комусь в коханні чи викреслити когось з власного життя.
«ВК – ми вирішуємо ваші проблеми. Достатньо кількох доторків до клавіатури – і ви зміните власне життя у бажаному напрямку. Приєднуйтесь!»
Хіба не спокусливо? Не задумуватись над тим, ЩО сказати, а просто знайти схожі слова у групі. Та й багато інших «корисних» можливостей і горизонтів відкриває перед нами це чудове відкриття двадцять першого століття. І не важливо, що чорні рядки ніколи не передадуть повноту твоїх справжніх почуттів, головне виставити це на публіку, щоб… А нащо? Мабуть всі забули, що існують «приватні повідомлення».
І не зважаючи на все це, я вдячна,що маю можливість скористати з цієї вбивці нашого часу. Адже якщо інтернет – єдина можливість для спілкування з близькими тобі людьми, соціальні мережі здаються досить корисною штукою.
