Як вона його любила і як втішалася,
як наповнялася запахами й думками...
Щось незначне на шкірі її лишалося,
щось забувалось, а щось пам'яталось роками.
Як вони ніжності, як вони Неба прагнули,
як їхні руки часом ставали холодні.
І як особисті сек'юріті, себто ангели
оберігали їхні ніжні долоні.
І навіть теплим дощем вони себе очищали!
Як берегли себе! Як, зрештою, розлучалися!
І як на Небі, затамувавши подих, усі мовчали,
бо навіть ангели в цю історію не втручалися.