Від дорослості до дитинства порвались канали,
Хоч нас переконують, що ми ще " зелені " й невмілі.
Якби знали батьки, скільки всього ми від них приховали,
Скільки раз повертались до дому сумні і сп'янілі.

Якби знали батьки, навіщо ми потай куримо,
Мовчки закриваємось в кімнатах, відмовившись від вечері.
П'ємо занадто міцну каву. Самі себе дуримо.
В нервових поривах мріємо вийти через вікно, а не двері.

Якби знали батьки, який безлад у наших думках,
Не кричали б через розкиданіі книги й незастелений диван,
Як нам часом погано, як стискаємо подушку в руках,
Як позбуваємось комплексів і в який потрапили стан.

Які в нас всередині приховані порожнечі,
І якими непотрібними людьми й метеріями ми намагаємось їх латати.
Опускаємось на дно. Поводимось, як дешеві речі...

Якби знали батьки...Краще їм ніколи не знати...