Переходила ніч кордони,
Вихвалялася, гралась зірками.
Виставляла свої закони,
І тривожила душу думками.

Він пішов, а печаль лишилась,
Диким смутком душу терзала.
Він пішов, і життя скінчилось,
Наче пісня, яку проспівала.

Лиш пройти, не сказавши нічого,
Привітатись, наче так треба.
Може досить молити Бога,
І звертати очі до неба.

Та невже ж це усе даремно?
Справжнє щастя так близько, здавалось.
Він пішов, у душі стало темно,
І у серці щось обірвалось...