"Шановні пані й панове!" І піднялася завіса.
Глядач затримує подих - одна актриса на сцені...
Не зрозуміла ще ролі, і їй не вибратись звідси...
Та щось бажає змінити у цьому фарсі буденнім.

" Ви все не так зрозуміли..." Ледь ледь ворушить губами,
"Я можу все пояснити... " Гул заглушив шепотіння:
"Танцюй і мило всміхайся раз тут стоїш перед нами!"
Її ж усю заціпило, немов у землю корінням

Від розпачу, безпорадно, щоб втримати рівновагу...
"Громадо, тихше, спокійно!" Хтось зжалився із партеру.
Яскраво блимнув прожектор щоб привернути увагу
На білу постать що натовп ще розгляда як химеру.

"Казали буде цікаво, а тут веселощів мало...
Та певне це такий трюк, вони ж усі лицеміри."
А їй ті крики лукаві в серце врізаються жалом,
Голками світло яскраве кригою зранює шкіру.

Почулись звуки оркестру, заплакали ніжні скрипки.
"Мелодія недоречна... I хто в них за режисера?"
Враз колихнувся театр...і спогадів лиш уривки...
Ну як же їй танцювати кохання вальс без партнера...