Чому так складно ставити крапки,
Коли думки малюють серцем кому,
Теоретично ми уже на Ви,
Та Ти диктує вперта аксіома…
Жорстока правда ближча за брехню,
Припудрену солодкими словами,
За логікою я тебе жену,
Сама ж на завтра нам малюю плани…
Не б’ється серце паводком весни,
Любов зізнання в зраді не чекає,
Теоретично нам не поплисти,
А ми у вирі мрій до дна пірнаєм…
Життя не визнає пересторог,
а пристрасть не навчиться міри й такту,
І за сценарієм у п’єси епілог,
А ми чомусь чекаємо антракту…