Дойшла висновку,що хочу щось змінити,і от : змінювати треба починати в ту саму секунду,коли вирішив.Я деградую, всупереч мому бажанню,але завдяки моїй неспроможності керувати своїми думками і діями,завдяки неспроможності брати під контроль свою лінь.Тому я постійно програю.Йду спати,із нетерпінням чекатиму свого "завтра",встану і змушуватиму себе,змушватиму,до останього стуку серця. Але мені зараз не спокійно,і я не засну ,бо знаю,що у моєму "завтра",мені може стати ще гірше,мов стоятиму у стіни,для розстрілу ,бо не зможу справитись із собою . Кого проситиму про допомогу? Та нікого,бо спершу треба двічі усвідомити .Але як же мені не хочеться втрачати час. І все ж життя,хоч як я не люблю про нього говорити,-це,вибачайте,херня.Воно нічого не варете .Саме по собі - нічого не варте. Візьми себе,візьми себе вруки.