день 2.
Почався з того,що мене розбудили.всім байдуже до того,що я сплю.Це ж мої проблеми.в свому житті я ніколи не відчувала цього материнського тепла,ласки.Мене ніколи не питали,про що я думаю,чи хочу я те чи інше! Навіть сьогодні,коли я взнала,що ніхто не чекав на моє народження,і батько,взагалі,мене не признавав...я розчарувалась остаточно. Я нікого не виню ,нікого не звинувачую,але я спустошена....

почнем.незнаю,чи хтось буде мене читати чи ні,але буду писати все те,що зі мною станеться протягом кожного дня.
День 1.початок історії одного аноніма.