що ж писати.. а я хз..щось сьогодні так тяжко на душі..такий капець твориться в середині..що навіть не передати словесно.. саме головне , що крутиться цілий день..НЕ ДОВІРЯТИ ЛЮДЯМ... хочя я це розумію і всежтаки купу разів вже паражаюся з себе за це..але ж всетаки ми всі люди і по інакшому бути напевне не може.. довіра...це хибна ланка в нашій душі,яка постійно дивиться не в той бік..всі брешуть,всі скривають один від одного щось,що не хочуть казати в голос.. і саме головне всі це розуміють..зовсім не хочеться щоб і таке ставалося з тобою..зовсім не хочеться бачити своїх помилок..і саме головне розуміти їх.. не хочеться вкотре задумуватися над цим питання..а хочеться знайти бодай одну людину,які й би можна було довіритися на всі 100відсотків і не думати за свої репліки..не думати,що буде як щось вимовиш.... та в кожного впринцепі була така людинка..але нажаль це розумієш коли вона вже не входе твоє життя.. 

наразі мені здається,що я настільки самотня і розчарована в людях,в житті..в моментах,які зовсім не такі які б хотілися...в тому,що не склалося,в тому,що я не така ,як інші... купа усього дає задуматися на існуванням...але толку з цього..якщо нічого не виходить..нічого не варте твоїх старань..і ніхто не запамятає тебе після твого зникнення...я не вагаюся в собі і в ніякому разі не жалкую себе...я просто не розумію усього цього ,що є навколо мене...  хтось скаже,що я не права..хтось плюне в лице..це не важливо..бо свідомість знає своє і ваші переконання...вчинки,слова..нічого не допоможе..ваше зло,тільки загострює ситуацію,а не полекшує її...