Певно,це про мене. (+ русс. перевод)Писала
багато,думала.. А потім оп! Комп.ютер вирубився та не зберіг,можливо то на
краще. І все ж таки про особистість… Я
помітила одну особливість. Точніше не так. Одного разу подруга сказала мені:
«Марто,я згідна тебе слухати,але це вже забато… Ти мене не слухаєш. Я хочу з
тобою бути,тільки не роби так»
І тут я
поміркувала,побачила цей егоїзм та стало дуже печально,а зараз… Хочеться про
щось поговорити та боїшся. Де та межа ? Що ще доречно та де нав.язування ?
Завше боялась бути нудною. Отже,друг-це той,хто терпить таке чи як ? Чи всі
мовчать завжди та я не одна така ?
Де знайти себе,де створити ? Коли я пропустила момент «вибору рис характеру» ? Це ж гра! То де мої налаштування ? Я б усе змінила. Напевно я не одна така… Хто б змінив усе,але потрібно зрозуміти сенс змін. Чого б я хотіла ? Задля чого мені зміни ? Я й сама не знаю. Я – межа. Я – теплий зимовий вечір, щось парадоксальне правда ? Це я. Я хочу бути доброю, можливо навіть ніжною. Відкритою та …теплою. Душа тепла. Кажуть,такі люди є. Коли них тепло. У них велике багаття – дика енергія. А з іншого боку – брутальне чудовисько, що не дасть нікому сказати слово поперек себе. Щось таке підйобисте та зле трохи. Наче крізь вогонь та мідні труби…
У чому особливість усіх людей ? Їм подобаються такі ...злі люди. Аби потім можна було скаржитись,що добра не існує. Це як виправдання на їх брутальність. То що ? Наше суспільство саме проти власної особистості чи як ? Ми заганяємо усіх у одні рамки,такі ж квадратні,як і фото в інстаграмі.
________________________________________
Русский перевод:
Наверное, это обо мне.
Писала
много, думала .. А потом оп! Компьютер вырубился и не сохранил, возможно это и к
лучшему. И все же о личности ... Я
заметила одну особенность . Точнее не так . Однажды подруга сказала мне :
« Марта, я согласна тебя слушать , но это уже многовато ... Ты меня не слушаешь . Я хочу с
тобой быть , только не делай так »
И тут я
подумала , увидела этот эгоизм и стало очень печально , а сейчас ... Хочется о
чем-то поговорить и боишься . Где та грань ? Что еще уместно и где навязывание ?
Всегда боялась быть скучной. Итак , друг - это тот , кто терпит такое ли? или
молчат всегда и я не одна такая?
Где найти себя , где создать ? Когда я пропустила момент «выбора черт характера » ? Это же игра ! Так где мои настройки? Я бы все изменила. Наверное я не одна такая ... Кто бы изменил , но нужно понять смысл изменений . Чего бы я хотела ? Для чего мне изменения ? Я и сама не знаю. Я - предел. Я - теплый зимний вечер , что-то парадоксальное правда ? Это я . Я хочу быть хорошей , возможно даже нежной. Открытой и ... теплой . Душа теплая. Говорят , такие люди есть. Когда у них тепло . У них большой костер - дикая энергия . А с другой стороны - грубое чудовище, не даст никому сказать слово поперек себя . Что-то подъёбистое и злое немного . Как сквозь огонь и медные трубы ...
В чем особенность всех людей? Им нравятся такие ... злые люди . Чтобы потом можно было жаловаться , что добра не существует. Это как оправдание на их грубость . Что ? Наше общество именно против собственной личности или как ? Мы загоняем всех в одни рамки , такие же квадратные , как и фото в инстаграме .
Ось вийшла такая ситуація, по правді кажучи таке бувало і в мене. Тільки я була в ролі подруги!
А до цієї ситуації у Вас багато роздумів, я би навіть сказало, що Ви забагато додумали. ну була і була ситуація, а коли додумаои то вона стала якоюсь глобальною))
Я можу зрозуміти в подругу, і Вас.
У мене була подруга,яка тільки про себе і говорила. Дуже рідко вислуховувала мене наприклад. Я любила її слухати, щось радити. Але іноді від цього була важко. Мені здавалось вона мене своїми видуманими проблемами (саме так! у неї не було справжніх проблем, просто так...підросткові. ну типу "він не так шлянув, а вона сказала..."), так ось, вона мене ними просто обезсилювала.
Ну я не можу постійно слухати це, постійно заспокоювати. А потім виявляється що мене слухати не дуже й збираються, ну хіба так...для галочки.
Це було щось ніби односторонньої дружби.
Я навіть НЕ ХОЧУ натякнути, що Ви схожі на цю мою подругу. Ні! Напевно не схожі.
Але задуматися варто все ж таки, чи можливо я егоїст, чи подруга.
Краще подумати, подивитись на ситуацію критичним поглядом. Просто не треба сліпо дивитись тільки зі свого боку.
Дякую Вам,мені дійсно було цікаво читати. А з подругою моєю ми вже давно все вирішили та тепер усе порівну ) Іноді буває так, що або я, або вона заговорюємося про своє,а потім різко: "Зачекай! А що там у тебе ? Як ти ? Я вже про себе розповіла)"
Я мала тут більше на увазі парадоксальність особистості та як з цим боротися,адже має бути одна певна думка. Чітка. А я вічно кажу: ""тут є два боки медалі""
І я не знаю чи правильно це. Хто каже, що у цій розповіді видно, що я якась лояльна, флегматична, не сформована особистість.
Інші ж мої друзі кажуть, що усе чудово написано та це правильно,адже саме так будується об.єктивна думка.
Как быть, когда между вами дилемма - говорить самой или отдать это право другу? Наверное, взвесить. Вашу проблему и его проблему - исходя из того, насколько он расстроен, потрясён, ошарашен, - неспокоен, в общем. Если вы чувствуете, что его дело посерьёзнее вашего, - пусть скажет. Попридержите пока себя.
Я би Вам порадила зробити ще знизу переклад на російську, ну якщо Ви хочете що би більшість людей зрозуміла цей текст.
А то ж правда не зрозуміють))
Так як тут все ж таки більше росіян.
А стосовно посту Вашого, я краще промовчу, не думаю, що дам хорошу пораду в цій ситауації.
Я просто більше на українській пишу.
А Ви просто спробуйте.
Найчастіше,те,що ми радимо іншим - допомагає саме нам.
Кажіть та не бійтеся.!)