Як давно я не відчувала тепла людей. Щирого такого. Ось ці ваші обійми під час зустрічей(вітання та прощання - ніщо, порівняно з обіймами вночі. 

Вночі людина відкривається. 

Стає беззахисною, справжньою. 

Не дарма і фарби на очах нема, 

коли сонце ховається. 

Нема тієї маски, дієш так, як каже душа, а не від влади думок якихось. Тільки вночі відкриваються таємниці. А я давно їх не чула. Я хочу почути! 

Ти обіймаєш цю сонну людину. Таку рідну. Таку твою. 

І більше нічого тобі не треба. Ти відчуваєш її,а вона - тебе. 

Кожна твоя клітинка тіла обмінюється чимось з клітинками у тілі тієї людини. Ніч огортає вас,а ви не тулитесь один до одного. Хоча і відчуваєте запах одне одного.

Ти щасливий. 

___________________________________

Как давно я не чувствовала тепла людей. Истинного такого. Вот эти ваши объятия во время встреч (приветствие и прощание) - ничто, по сравнению с объятиями ночью .

Ночью человек открывается .

Становится беззащитным, настоящим .

Не зря и краски на глазах нету,

когда солнце скрывается .

Нет той маски, действуешь так, как говорит душа, а не от власти мыслей каких-то. Только ночью открываются тайны. А я давно их не слышала. Я хочу услышать ...

Ты обнимаешь этого сонного человека. Такое родное. Такое твоё.

И больше ничего тебе не надо. Ты чувствуешь его, а он - тебя .

Каждая твоя клеточка тела обменивается чем-то с клетками в теле этого человека. Ночь окутывает вас, а вы не жмётесь друг к другу. Хотя и чувствуете запах друг друга .

Ты счастлив.