Вона піде - я не пущу,
Сильніше руку стисну.
- Не віддавай мене дощу,
Холодним його бризкам.
Самій у лісі - не прожить,
Я ж зовсім ще маленька.
Я тут помру лише за мить,
Не кидай мене, ненька!
- Пусти мене - я повернусь,
Лишень я на хвилину.
Як я нічого не боюсь,
Не бійся й ти, дитино.
Вона пішла, і зі слізьми,
Де темрява цвинтарна,
Донька дивилась їй услід,
Вимолювала... марно.
Шалений біль, дитячий страх - 
Позбутись їх непросто.
Тримає маму у думках,
Хоч вже давно доросла.