Я прийду до тебе з першим лапатим і мокрим снігом,
так як приходять погані новини або повертаються
вбиті горем колишні
...невчасно.
Я прийду тоді, коли ти ще навіть не снідав.
Коли ти лиш нарізав хліб та дістав з холодильника масло.

Сяду поряд. Торкнуся долонею важкого плеча,
обведу вустами овал підборіддя:
-Давно не голився, рідний...
День починався з молитви, яку ти від щастя кричав.

Я вже зовсім не сплю, не соромлюсь власного тіла,
не читаю свіжих газет - в них немає ані крихти спокою,
з кожним роком я стаю все більше схожа на тишу,
порушену його неохайними кроками. На ніч кольору мокко,
яка терпінням у душу в'їлась.

Хрусне скоринкою ніжність, яку ти, мов юний Рембрандт,
аквареллю на полотні запік.
Любов почнеться з твого ребра...
Вона прийде до тебе у ліжко боса й навшпиньки, коли
ти ще навіть не розплющиш повік.