Лицарю, які ж Ви непорушні.
Я намагалася торкнути Ваший лід...
Чому, буття се річ така бездушна?
А Ви в очах надії - цілий світ?
Дивацтво Ваше тіні оминає,
Душі стрілу, летючу мимохідь.
Ви памятали ту, що Вас тримає?
Прошу лиш, слізно, тільки не губіть.
Ви не зважайте, лицарю. Не варті
Такі, як я, преславного митця...
Лишайте спогади в кривавому азарті,
Вам ніжність і любов не до лиця.
Минувші дні вже на кінець забуті.
Зостались Ви і я, в кайдани скуті.
20.01.14
Valediction
| Комментариев: 1
- Показаны все комментарии. Показать только
- позитивные,
- нейтральные,
- негативные.
- Сортировать по рейтингу.
-
О, лицарю, мені б латунків ваших відчути прикриття, роздягайтеся ж скоріше0Строптивая: я матиму на увазі)#Написал кирпич
Новых комментариев: 0
