Оксамитовий світ легко вкриває моє обличчя. Я чую листя. Доноситься звук дзвіниці... а мабуть це бабуся веде корову на водопій. Я чую птахів. Вони співають мені ранкові пісні, граючи в гілках куща, що я бачу зі свого вікна. 

Я чую крики. Вони долинають до мене здалеку, де я давно не був. І де б мені зараз хотілося бути. Я б втік разом з ними, прямо до сонця босоніж, на світло, нагору. 

Я чую людей. Вони розмовляють. Спершу їх майже не чути, але тепер їх голоси затьмарюють пташиний спів.

Скільки вже пройшло? Це вже не ранок? Або все стало інакше відразу? Я піднімаюся, хочу встати, але... мої руки прикуті. Мої ноги - їх я не відчуваю. Моє тіло мляве, неначе я скутий, але в теж час рассыпаюсь на частини.

Я кличу. Кличу когось, але я не чую свого голосу. Я не чую, що я можу видавати крик, лемент. Я безпорадний. Я втомився.

У блеклом сяйві я раптом побачив мутний силует, а потім і обличчя. Яскрава посмішка, добрі очі, і тихий гомін: "..доброго ранку, любий, доброго ранку.."

все це приємним пошепком літала навколо мене, огортаючи захистом і турботою. Ці знайомі нотки голосу. Ці рідні уста, очі.. все таке знайоме. А далі яскраве світло. Тепле повітря і щось легке в ньому. Запах яблук. Я його чую. Навколо мене чудовий сад. Сад яблунь, а на них - яблука. Я розбираю їх стукіт, коли вони падають з гілок і б'ються об землю.

Я візьму одне яблуко в руки. Воно соковите, молоде. Воно лежить у моїх спалених часом долонях. Воно таке, як було багато років тому, коли я був ще зовсім дитиною. Я йшов по саду серед високих дерев, сонце сліпило мене, як і зараз, ось тільки тепер я став старий, як ця яблуня. Вона суха, але все ще плодоносить. Хоц час і вбиває дерево, але плоди соковиті, як і тоді.

І я вдихаю смак і колір плоду, як в перший раз. І мені не стає шкода втраченого, тому що я знайшов свій спокій.

Я тут. Я вдома. І я не один.

Завтра буде новий ранок. Він почнеться з оксамитового запаху, зі звуків і сонця в моєму вікні. І нехай я забуду, що вмираю, доживаю останні дні, але для мене це прекрасно. Для мене мій світ - мій всесвіт. Тут я зустріну ще один ранок..