Мене дратують люди,які переймаються своїми розовими проблемами по типу " він кинув мене два роки назад,буду страждати досі" або "ми посварились з другом,як він міг сказати,що дружба не до кінця життя". Справді? Ви серйозно? це відколи такі дурниці стали проблемами?Що ж тоді робитиме ця людина у ситуації,коли тато зловживає спиртним,мама має пухлину,а сестра їде закордон?Залишаєшся один із проблемами,які потрібно допомогти вирішити батькам,які не дуже можуть собі допомогти. Що ж тоді робила б ця людина? Невже люди не можуть зрозуміти,що переймаються дурницями,бо нічим не зайняті і просто вигадують проблеми,яких насправді не існує? 

Захотіла завести блог,оскільки зрозуміла,що нікому розповісти справді усе,що коїться на душі.Напишу хоч тут.