Спроба
Сказала повернутись.
Но,нема.
Тихо.
Сказала ще раз.
І всеодно промах.
Змирись,там вже мало мені бути.
Викинути чи забути.
Но ,те,потрібно збагнути,розібрати.
А може ні,можна розчиняти.
Но,але ж тоді втрачаєш властивість куштувати..
Ти ж коли їсиш,смаком брениш..
А тут відмовляєшся..
Відступаєш..
Кудись в інший варіант ховаєшся..
А цей відкидаєш..
| Комментариев: 0 | Перейти в пост>
Зустріч
Сьогодні я була с тобою..
Пішла взявши темноту..
С темнотою обійнявшись..
Хотілось побачити душу ..
Спільну в контакті нашу..
Ти накинулась на мене..
А я перегоріла..
Ти побачила напевно це..
І сльоза в очах забриніла..
Не так..
Зовсім не так хотілось..
Де все життя заблудилось..
Но ми хоть трохи,все ж разом..
Хоч я й не підпускаю..
Я боюсь справжньої ласки і відступаю..
Зраджую,втікаю..
Ти тут зі мною,а я в собі..
Я знала,що потрібна була тоді тобі..
Але шось є таке..
Шо не стосується виднося тебе..
Але ти в мені,те відчуваєш..
Тобі болить,нащо ж ти береш мою гру на себе..
Нащо цей образ пекла приміряєш..
Це ранить тебе..
Але ти йдеш..
А потім лякаєшся й блукаєш..
Це все розвага..
А я люблю пекельні рани на поверхні серця..
Не йди за мною..
Я прошу..
Залишся у собі..
Там буде тобі нарешті добре..
Ти заслуговуєш,бачити себе живу..
Повертайся до себе ..
В нову..
А я піду далі
в жахи..
Де ломить і тріщить все..
Збільшуючи силу..
З кимось чи в однину..
Я в світ ночі порину..
Пішла взявши темноту..
С темнотою обійнявшись..
Хотілось побачити душу ..
Спільну в контакті нашу..
Ти накинулась на мене..
А я перегоріла..
Ти побачила напевно це..
І сльоза в очах забриніла..
Не так..
Зовсім не так хотілось..
Де все життя заблудилось..
Но ми хоть трохи,все ж разом..
Хоч я й не підпускаю..
Я боюсь справжньої ласки і відступаю..
Зраджую,втікаю..
Ти тут зі мною,а я в собі..
Я знала,що потрібна була тоді тобі..
Але шось є таке..
Шо не стосується виднося тебе..
Але ти в мені,те відчуваєш..
Тобі болить,нащо ж ти береш мою гру на себе..
Нащо цей образ пекла приміряєш..
Це ранить тебе..
Але ти йдеш..
А потім лякаєшся й блукаєш..
Це все розвага..
А я люблю пекельні рани на поверхні серця..
Не йди за мною..
Я прошу..
Залишся у собі..
Там буде тобі нарешті добре..
Ти заслуговуєш,бачити себе живу..
Повертайся до себе ..
В нову..
А я піду далі
в жахи..
Де ломить і тріщить все..
Збільшуючи силу..
З кимось чи в однину..
Я в світ ночі порину..
| Комментариев: 8 | Перейти в пост>
Ти моя..
Мене не розведуть,твої маски холодні..
Твої байдуже,зажаті уста..
Бо пам'ятай,я знаю давно вже тебе..
Не тільки зовні,а й там..
Де ти,ще й не знаєш сама..
Твої байдуже,зажаті уста..
Бо пам'ятай,я знаю давно вже тебе..
Не тільки зовні,а й там..
Де ти,ще й не знаєш сама..
| Комментариев: 2 | Перейти в пост>
Социум(?)
В социуме хотела побывать в более обширнейшем варианте,но там я нечего,все так и не нашла,кроме усиления моей придуманной боли,а это уже попробовано и ,что опять?Устроилась на роботу и деньги давали и всеравно ненадолго.Социум,это не моё,мне там,как то все медленно течёт и сжимать нужно себя.Может для эксперемента и сойдёт,но мало.Лучше дома по буду ище отшельником.Но кстати сказать социум не только на роботе,а и везде,где я бываю.Но на работе надо подстраивать свою неугомонность,а это,как то ,даже и за деньги.Но деньги нужны,потому,что хочу и то и вон это.Но в нашем райончике,его нет.И постоянно замечаю,все тоже сжимание в меньшую часть себя,чтоб подстроиться и объяснять,что я имею ввиду.И за Вовкою скучаю,Вова передаю тебе телепортативный привет,может когда нибуть ище встретимся.
| Комментариев: 16 | Перейти в пост>
