Розлука душТи вже далеко
Ти ввсвоїх фантазіях
А він ввсуєті буденній
Вона мені чужа
Весь час,як в тумані
Нікого рідного
Нікого по душі
Я слухаю когось
Розчиняючись у словах
І нічого не чуючи
Я відключаюсь
Коли поряд хтось
І включаюсь в пісні чи вірші
Я самота
Яка ненавчилась нею бути
Я біжу за кимось у слід
Чекаючи повчань
Но чомусь не можу їх засвоїти
Ти нагадаєш мені
Похвалиш
Чекаючи нагороди
У слові дякую
А я і цього інколи неможу з себе витиснути
Я ,як безодня
Як провалля
Як яма
Суєтлива
Неспокійна
Як пора року
Постійно осінь
Я така боязлива
Шо аж тошнить
І злить водночас
Я всіма силами стараюсь не видати свій страх
Но руки видають мене
Ну й нехай
Соромся
Тремти
Біжи
Може пройшовши ці впадини
Ти цінуватимеш і радітимеш
Тій малесенькій краплині сміливості і сили духу
Що інколи проривається
І бавиться ззстрахом,як дитинка
А ти дивишся і собі вбираєш її простоту і наївність
Я ще дитина
Хоча мені забороняють нею бути
