ти – моє минуле, теперішнє,
майбутнє. я – твоє вчора, сьогодні,
завтра.
не ховай свій погляд / очі!
відкрийся мені,
нарешті!

щосили тримай мене! словами / діями / почуттями.
дощем липневим і грозами сильними я по тобі
сумую!

ранки / вечори – без тебе,
будні дні / вихідні – без тебе.
все здається таким похмурим,
все здається таким непотрібним!

ти – щасливий без мене.
сяєш, як сонце травневе!
а я – як осіння пташка,
яка покидає свою домівку
на зиму.

смаком солодких черешень
були твої поцілунки.
обійми – тепліші за вогнище,
розпалене у гущавині лісу.

пробач, що так сильно кохаю.
пробач, що так голосно кричу!
залишайся тільки в моїх думках,
мріях та літніх / чарівних снах.

… дрожащими руками
я пыталась написать тебе письмо.
красивым почерком я старалась
передать мое
«скучаю».
подчеркивая каждое слово,
наводя чёрной ручкой главные Буквы.

каждая строчка
имеет свой смысл.
и каждое новое предложение,
словно
течение огромной реки,
мимолетно проскальзывало.

в этом письме – все наше прошлое.
как видишь, что – то связывает нас
до сих пор.
возвращает нас туда,
где мы брали Счастье за руку.

но не удержали…
оно ускользнуло
в объятия
чужих нам Людей.

оно теперь
в крепких руках
встречает новый День.

а наше «мы»
утонуло
в глубоком море.

видимо волны оказались
сильнее
наших Чувств.

… слишком много пытаюсь сказать
на одном листке Бумаги.
но достаточно даже трёх слов.
или букв.

P.S. Я.Т.Л.