Дуже боляче, коли тебе не цінують...тебе просто навіть не помічають....звісно, всі знають,
що ти є...що в будь-який момент до тебе можна звернутись...всі знають...але користуються цим лише тоді коли ЇМ це вигідно....коли тобі погано - це нікого не цікавить...правду кажуть, що краще людям не розповідати про свої проблеми, адже 50%-ам людей байдуже до тебе, а інші 50% людей навіть раді твоїм поразкам....це дуже пригнічує...не раз задумуєшся про це все і стан такий, що хоч вбийся...але ж ні...ти живеш....живеш....мучиш себе і інших....а краще б просто залишити ці всі проблеми....хоч і втеча від них - це теж не рішення...
хочеться сказати, що часто розумієш яку важливу роль у твоєму житті відіграють певні люди....вони тобі потрібні....хоча б для підтримки...так, це егоїзм...адже ти навіть не задумуєшся про те чи вони хочуть мати такого друга як ти....але тебе це не цікавить....коли спілкуєшся з такими людьми - ти наче розквітаєш...ти все на світі любиш...всім хочеш розказати про те як тобі добре...хочеш усім допомогти,якщо у когось якісь непорозуміння....але достатньо 1 секунди щоб втратити таких людей....навіть не навіки....а просто побачити що цим людям стало до тебе байдуже...або помітити що вони тебе неодноразово обманювали....і ти думаєш - ну чому??? що я таке зробив??? ти нічого не розумієш.....але відповідь приходить сама собою....просто треба щось змінювати у собі....просто ці люди знайшли собі іншу,хто зміг би краще їх зрозуміти....і ти знову залишаєшся на самоті зі своїми проблемами...
ні...ніхто не каже що це вже остаточне чиєсь рішення...просто на даний момент ти нікому не потрібен.....нікому....а коли настане чорна смуга у житті тих,хто тебе покинув....тебе обов'язково згадають....знову прийдуть...пожаліються....жадатимуть підтримки.....і ти знову ж наступиш на ті ж граблі...і знову всім допоможеш....хоч і сам через невеликий проміжок часу повторюватимеш - чому вони знову мене покинули??? чому я знову наступаю на ті ж граблі?...і відповідь ти знатимеш на ці питання...але ти ніколи не втілиш цю відповідь(цей єдиний жорстокий,але правильний варіант) у життя...а все тому, що ти любиш їх.....і як би важко тобі не було....яку біль вони б тобі не причиняли...ти їх терпітимеш і любитимеш завжди....як би важко не було.....