Це тіло не знає спочину – 
Допоки спокій не завирує в степах; 
Ця мужність – палкість Склавина, 
Зміцнена м’ясом, запеченим в золах.

Зашкарублі руки – великі, міцні, 
Постійно терплі від сили 
Солі й морозів, поту й землі: 
Закарбовані в тріщинах брили.

Не знає утоми дружина князЯ 
Не знають печалі їх жінки й діти: 
Допоки вій несе спис – 
Київська держава панує!

Ішов вперед і не вагався, 
Страх ворогів і їх військо – зневажав; 
Допоки Тьма моталася в онучі, 
Уже вертавсь з походу Святослав

2017-09-16