затерті сторінки нічого не скажуть,
не пахнуть,як завжди 
забуті слова вже більше не зможуть
зробити і тихше,і м'якше
поранені люди зовсім не знають,
а як воно краще?
закохані люди красиво хворіють,
від власного щастя
а правда говорить,палає щосили
слова хочуть вити
сторінки лягають,лягають в могили,
а може їм хочеться жити?
і крила щосили горять,їхні крила
в поранених,не будуть летіти
а ті що кохають,ті що щасливі
розпадуться,не зможуть нічого зробит