На моєму зап’ястку намалювали життя. Таке собі продовження роду від платонічного кохання із Всесвітом. Мені намалювали кульбабку, у якої від вітру зриває легеньке насіння пелюсткове. Я б ось так і кохалася. Із думкою про високе, помічаючи твою посмішку і заплющені очі. Кого ж уявляєш, моє зізнання? Точніше що? Що уявляють чоловіки, коли у найпотаємніші шпаринки їхнього тіла просочується і пітьма і світло жінки? Які вони коли всотують всоте подих, погляд і падіння світу у її подобі? Тоді вони справжні, всесильні потоки енергії.

Знаєте відчуття тремтливої  ніжності на кінчиках пальців. Ту, яку отримують поцілунками виключно під музику, ту, яку викликають мантри або мандри теплою шкірою.  Тоді слова стають сміттям у прірві ночі. Тоді очі, такі блискучі і справжні, ледь пройняті місячним світлом і жалем… Це особливість кожного тепла, кожного зізнання. 

Любка писав, про те, як спати з жінками і починав усе з любові… Вона у розкуйовдженому волоссі, яке пахне і палає іскрами революційного вогню, у сльозах, які нахабно зриває вітер, вона пульсує у скронях і електризує поцілунки. Любов у кожному кроці, у можливості спіймати її навіть у слові «добраніч». Любов – це його втомлені очі і спільне майбутнє. З любові виростають квіти, сама стаєш квіткою, беззахисною і пахучою. У кожного почуття свій запах. Парфуми – це банально. Любов пахне шкірою. У закоханих ці запахи змішуються і стають одним, тим, що зветься поєднанням.

Коли спиш разом із коханням відкриваються душі, стають безсмертними самовбивцями. Спати із кимось у одному ліжку означає довіряти і бути здатним на самопожертву. Ти нахабним ніколи не буваєш, ти торкаєшся зеленої чакри з обережністю і болем моїх страждань.

Любов у турботі. Тій, у якої є ім’я і воно «молитва». Не та релігійна, про яку ви подумали, а та, яку шепочуть на вушко, коли кохання засинає. Турбота у пренесеному горнятку фармацетрону серед ночі і фразах на кшталт «я поряд». Молись за мене по своєму, кохання моє, молись навіть уві сні.

Я розглядаю тебе у призмі ранку і не бачу нічого поганого у твоїх вадах. Я їх знаю, я їх люблю, я їх приймаю. Цілую зап’ястя і кутики очей, закутую щільніше у ковдру, заварюю чай із запахом фруктів… я знаю, з якими поглядами ти палиш на голодний шлунок, я знаю якого кольору твоя втома і недоречна прискіпливість. Я знаю тебе ідеальним. Я відчуваю ту субстанцію світла у поєднанні з найсильнішою чоловічою енергією і  дитячому бажанні бути собою. З тим, що на межі з максималізмом. Ти той хто є. Ти це ти. Той, що для мене і за мене.

З любов’ю можна спати, з пристрастю кохатись. Любов і пристрасть. Я відчуваю тебе. Сплю поряд.