Львів зимою – це щось феєричне, романтика витає повсюдиВ центрі – ярмарка, багато усміхнених облич, приглушене і м'яке світло від ліхтариків і запах кави – що може бути краще?
Львів зимою це також завжди чомусь злі і знервовані люди, переповнений транспорт і великі корки, снігова каша під ногами і холод, який дозволяє пересуватись лише марш-ривками.Багато залежить від життєвої візії спостерігача, еге ж?
Та мало хто не погодиться з тим, що кава у Львові справді смачна, хоча все залежить від того, де її пити. Кава надзвичайно цікавий напій, але не кожний напиток можна назвати кавою. Вся суть в тонкощах смаку, в легких нотках і відтінках. Кавові зерна чимось подібні до нас – ззовні всі такі схожі, але зовсім різні насправді. Ми спілкуємось з людьми через їхні особливості, що притягують чи заставляють їх полюбити. Але не кожну каву, спробувавши раз, ми захочемо пити знову. Так само і з людьми. Інколи важко знайти логічне пояснення чому вони часто швидко приходять і йдуть з нашого життя, залишаючи по собі лише гіркий чи солодкий присмак на губах. Вловити ці відмінності можна не одразу, адже висновки робити потрібно, тільки порівнявши. То скільки кави ми вип'ємо, перш ніж знайдемо свій ідеальний смак?
Мене дивують люди, котрі обирають замість кави якусь дешеву розчинну гидоту, не намагаючись зрозуміти цього напою, чи не готові платити за нього більшу ціну. Але в житті можна зустріти багато таких випадків – задовольнятись поганим вже ввійшло в звичку. Набагато легше отримати те, за що не потрібно багато платити і більше працювати, що знаходиться ближче і не вимагає додаткових зусиль. Дивно потім чути скарги якоїсь дівчини на те, що містер Х ( ну або ж якась «подруга») зруйнував її життя, виявився негідником і завдав болю. Хіба вона не мала зрозуміти, пізнати цю людину сповна, щоб потім отак не страждати? Чому люди зараз намагаються не заглиблюватись у внутрішній світ інших, задовольняючись поверхневим ознайомленням?
Кофеїн, чорний колір – значить це кава. А все інше не має значення, про це згадаємо лиш коли переситимося неякісним напитком до тошноти. Отоді і приходить розуміння справжнього смаку.
Кожний шукає в каві щось особливе. Хтось полюбляє робусту за насичений смак чи арабіку за кислинку в смаку, а хтось потребує кофеїну. Приємно, коли наснагу можна черпати не тільки в каві, але й у людях. Але і тим і іншим легко пересититись.
Інколи ми настільки звикаємо до когось, що не помічаємо як впадаємо в певну залежність, що з часом може перетворитися на звичку. Для когось це просто усталений ритм життя, для інших – втрата відчуття того, за що ми любимо людину, приречене намагання не зійти з колії. Якщо ти перестаєш насолоджуватись смаком – пора задуматись.
Незважаючи на чудовий аромат і п’янку насолоду, що дарує кава, цей напій має і чимало протипоказань. Інша сторона медалі нажаль не така приваблива. Зловживання може привести до проблем зі здоров'ям або навіть до інсульту. Чимало сердець зупинилось через невміння правильно вибирати та дозувати каву, а скільки їх затихло від невміння вибирати правильних людей?
Я надіюсь, що цієї зими ми будемо пити тільки справді смачну каву з цікавими людьми.
Вірші довгі, як жіночі оргазми, такі ж
Беззахисні; і несподівані, як татарські набіги.
Кімната, вся наповнена холодом, карта світу, схожа на
Освідчення в коханні, брудна підлога,
Розетка й шафи.
Жити – це втомлювати себе щодня, аби заснути,
Дихати – аби дочекатися сигарети, бачити –
Аби дошукатися дзеркала.
Мені би лише натяк, аби мої радари вловили твій слід,
Мені би ще два життя, аби вижити, мені би
Дожити до ранку, аби тебе вистежити, мені би
ще пляшку, аби взяти інтерв’ю у янгола, мені би ще дві, аби заснути.
Ми не потрапимо в ранкові газети, нас не спіймають радіохвилі,
Минуле – не те, що ми прожили, а що пам’ятаємо.
Найкраще про нас напишуть у некрологах, найкращий
Наш вчинок – це смерть, найкращий спосіб любові – любити саму любов.
Вирушимо вночі, аби не боятися власної тіні, будемо
Слухати музику, аби не змерзнути, будемо
Перераховувати улюблених поетів, як останні набої.
Ранок – такий сонячний, що хочеться доїти корів,
А не вмирати, роса – така холодна, що хочеться ходити босим,
Кава – така запашна, що хочеться дихати.
Сідаємо в літак, вмикаємо механізм.
Перед вибухом поцілуємося.
Протягом всього мого життя, я завжди боюся втратити людей, яких я люблю ...Іноді я задаюся питанням, чи є хоч хтось, хто так само боїться втратити мене?
